Нижче рівня моря

     Для того, щоб струсити з себе назбираний за зиму пил та розім'яти трішки кістки, вирішили з старими добрими друзями з Києва махнути на вихідні в тур Нідерланди-Бельгія. Отож, зібрали разом арендований автомобіль, німецьке пальне, заброньовані готелі, повну дупу пригодницького духу і вперед...

     Хоча перед тим, як почати крутити педалі, треба було забрати те, що власне має ті педалі - наш замовлений Ford. Але, як виявилось, Форда в наявності не було і після вибачень німців за незручнсті довелось трогати на тому вже, що було, а саме ось на такому кориті:

...так, так, саме так....Мерседес С класу... за арендною ціною Форда...можна вже починати заздрити та пускати слину :) Що сказати, Фарт на початку подорожі - не може не радувати :)

Так що запрягли цю залізяку й поїхали на захід - в Нідерланди.

Утрехт. Першим містечком на нашому шляху трапився Утрехт. Гарненьке й затишне містечко, в 20 км від Амстердама, з найбільшим та найстарішим університетом в Нідерландах. Традиційно порізане каналами та завалене велосипедистами і вєліками. Після Нідерландів стає зрозумілим, що в Німеччині велотранспорт виглядає просто "по-дитячому" :)

     Народу з 2-ма колесами чхати на кольори світлофорів, правила дорожнього руху та й в цілому на все. Потрапив випадково на велосипедну доріжку - готуйся до поцілунків з асфальтом. Коли в Німеччині пересування на велосипедах в групах - це приблизно 3-5 чоловік, то Утрехт має цілі хмари любителів крутити педалі, які впевнено сунуть у своїх справах.

Невеличка стоянка вєліків на одній з вуличок Утрехта

Як сказав один мій товариш "Складається таке враження, що свою любов на мостах голандці закріплюють не замками, а двома колесами, або просто вєліком" :) Має це приблизно такий вигляд:

А взагалі містечко гарне й має свій приємний затишок (Передаю слово фоткам)

Поїхали далі по приємних голандських автобанах, для яких ями - це рідкість та справжня екзотика. 4-5 смуг в кожному напрямку, розділювальна смуга, шумовий захист, повноцінне освітлення автобану в темну пору доби - фактично 5-зіркові автобани.

Амстердам. Не довга дорога привела нас до столиці - в Амстердам. Не буду розпинатися сильно про його красу й атмосферу - це можна прочитати в будь-якому путівнику або просто заґуґлити, тому буду розповідати про інші дастапрімєчатєльності. 

      Місто, яке, як на мене, виділяєтсья надзичайним хаосом, навіть у порівнянні з великими американськими мегаполісами. Хоч після Утрехту ми й були налаштовані на "хмари" велосипедистів, але тут та хмара ще більша + до того ще додалася купа автомобілістів з відсутнім мозком, які вміють гарно чхати на правила і мати серйозні зорові розлади. Амстердамський ентропієметр просто шкалив - пішоходи, велосипедисти, автівки, трамвайні колії і відсутність культури водіння - можна тільки собі уявити. Тому порада тим, хто їде на авто в Амстердам - потрійна обережність. :)

     Зустріла нас столиця неприємним дощем з вітром, який тут лив цілу добу, але парасолі в зубах та капюшони на котлах частково вирішили проблему. Після прибуття звиачйно ж захотілося покласти в шлунок кілька вуглеводів, та й прогулянки приносять більше задоволення й місто набирає інших фарб, коли в шлунку танцює хоч якийсь шматочок їжі. Ціни перших же магазинчиків та кафешок почали нагло кусатись, і не ставали навіть у порівняння з приємними німецькими (майже українськими), але діватися не було куди - треба було задовольняти потреби.

      Після того, як шлунок отримав роботу, пішли бродити вуличками, тепер же вони здавались набагато приємнішими :) Завела нас наша прогулянка містом на славнозвісну вулицю Червоних ліхтарів. Раніше думав, що вулиця Червоних ліхтарів то є дійсно вулиця, а виявляється то цілий район Амстердаму з каналами та наповну дихаючим життям цікавого народу, що екстраординарно проводить своє дозвілля. 

Одна з вуличок району Червоних ліхтарів

      Чесно кажучи, вражають подібні райончики, не зважаючи на те, що на фото він виглядає майже по феншую, але намагаєшся ставитись до того з зрозумінням - "всє прафєсії нужни, всє прафєсії важни".  Таке враження, що життя там ніколи не стихає й кишить 24 години на добу і особливо вночі. 

      Фактично у вітринах під червоним світлом стоять жінки з накачаними силіконом цицьками, які привітно махають тобі ручкою та запрошують до себе. При цьому поряд з цими віконцями кишить повним ходом купа бидла та овочів, вульгарності якого немає меж, які намагаються максимально проявити свої інтелектуальні здібності та всю свою муЗчінську красу та голод, а також зафоткати жіночі ордени собі на телефон, за що отримують купу словесних протестів та закриту гардину.

       Інша цікава "дастапрімєчательность" Астердаму це звичайно ж наркота у всіх її проявах. Такі речі, як маріхуанну, можна офіційно купити в будь-якому Coffee Shop'i міста при наявності ID, де вказано, що вам вже є 18, і дунути прямо на вулиці, що абсолюбтно легально. Голаднці це вправно роблять, особливо коли на місто опускається ніч, хоча як показав час - пора доби для них немає ніякого значення. Зустрічалися дідусі, що забивали на вулиці косячок, дули, кашляли та сміялись. (Такі собі розваги по-пенсіонерські): ) Чуваки з червоними очима в метро, що вели себе абсолютно невинно й підказували дорогу, сідали на вєлік і їхали по платформі в няпрямку протилежному до того, в якому прибував потяг. Не знаю, як ці сміливці не обіймалися в результаті з кабіною потяга чи просто не вкорочували собі довжину кісток, але, на щастя, обійшлося без жертв.
   Для любителів більш екзотичних та хардових наркотиків існує купа темношкірих з очима завбільшки в 2 євро й заповненими безмежним щастям, які підрулюють до тебе самі й пропонують гарно провести час. Для таких чуваків не існує нічого не можливого - будь-які наркотичні засоби, назви які ви знаєте, можуть вам за кілька хвилин оформити без проблем, хоча це вже нелегально. Якщо зупинитися на мить від швидкоходіння містом й уважно подивитися навколо, то ці нарко-дядькі стоять майже на кожному розі як охоронці. Тому для любителів галюциногенно провести вечір всі двері відкриті, головне - не забувати про правоохоронців :)

     Народ тут доволі різноманітний та цікавий, але кожен навіть неадекватний чувак впевнено шпарить англійською. (Та й не дивно, коли у 95% університетів Нідерландів в магістратурах виключно вчать англійською). Як казав один мій товариш, а тепер ще й перевірив власними вухами - голандська і справді звучить так, неначе п'яний англієць намагається говорити німеьцкою. На табличках на вулицях доводимось бачити написи з одного німецького слова та одного англійського, або навіть краще - півслова однієї мови, а півслова іншої. Хоча як розповідав сусід-голандець - мова їх незалежна й мовних проблем, в порівнянні з Бельгією, в них немає.
      По дорозі до готелю довелось зустрічати народ та запитувати дорогу - були й червоноокі, й алкоголемзатрикілометрипахучі, й післянакуркигамбургерамизакусуючі :) Навіть пізно вночі не зупиняється шалений транспорт та хмари велосипедистів. Та й дощ, каблуки чи плаття їм не проблема - парасоля все вирішує, а якщо ще й можна десь куснути в період післянакурного жору, то очі їх сяяли ще більше, а охота допомогти блукаючим українцям росла в рази :) Що тут сказати народ і так живе нижче рівня моря, тому відпочиває та виживає як тільки може :)

     Хоча містечко в цілому гарне й доволі нестандартне...

Знаю, що обіцяв не перетворюватись на путівник по Амстердаму, але не можу не згадати про славнозвісні музеї Ван Гога та Музей Мадам Тюссо. Кльові музеї (на любителя звичайно), але я особисто раджу завітати

Брюґґе. Поїхали далі - в невеличке містечко в 25 км від Північного моря під назвою Брюґґе. Неймовірної краси та затишку місто; особливо добре це відчувається після нідерландського хаосу. Нарешті перестав пиріщити дощ та зникли хмари вєліків, хоча все ще було проходно. Брюґґе - містечко для гурманів тиші, затишку та краси, не може не вражати й закохувати. Неперевершене поєднання сучасності та середньовіччя. Щось я почав перетворюватись на путівник, тому, мабуть, краще нехай говорять фото...

Кнокке. Бути в 25 км від Північного моря й не завітати до нього - просто гріх, тому покотили ми наше корито в курортне містечко Кнокке на березі моря. Одна справа море влітку, а зовсім інша взимку або ранньою весною. Враження, що не передаються словами. Море - це щось неймовірне.

Так як містечко курортне, то й народу тут кишить набагато більше. Цікаво ведуть себе в магазинах продавці, які спершу плутаються в своїх французьких та фламандських, а потім все ж відкопують в засіках свого мозку англійську, але це робиться тоді, коли треба казати "Thank you. Byeeeee" :)

Брюссель. Останнім нами відвіданим містом стала столиця ЄС - Брюссель.  На перший погляд, здається доволі маленьким містечком до тих пір поки не починаєш в ньому блудити, навіть по старих знайомих місцях. Хоча на перший погляд доволі спокійне місто для вечірніх прогулянок затишними вуличками.... з мапою :)

А далі "привіт, Дойчляндія" та "як я скучив за тобою, тепле ліжечко".... :)