Українська ПсевдоБолонськість або абсурдні бюрократичні реалії

       Перед тим як розпочати дану статтю хочу сказати, що я не маю на меті когось критикувати, насміхатись над кимось чи вчити й казати, як добре, а як погано. Я лише хочу донести до зацікавлених людей якусь частину інфрмації про деякі ньюанси системи вищої освіти в Україні, а висновки робити Вам.
     
      Скоріш за все це буде цікаво теперішнім або бувшим студентам та абітурієнтам, адже жоден деканат чи приймальна комісія не розкаже Вам деякі речі краще, аніж поварений в тих речах студент :)

    Так от....Кілька тижнів тому я нарешті отримав свій бакалаврський диплом міжнародного зразка Київського політеху, який я закінчив рік тому. Але одразу скажу, стаття не про те, який я тепер крутий, що його маю, бо крутоти це не додає (це просто папірець на кольоровому папері, не більше), і цей міжнародний папірець університет зобов'язується видати кожному студенту після закінчення університету, але якщо того захоче сам студент й подасть відповідний запит, а про те, що в освіті відбувається насправді, а не якою нам її малюють на словах та папері, що часом доходить до доволі абсурдних речей. Я пам'ятаю, ще будучи на перших курсах КПІ я часто чув деканатські фрази типу "ми вчимося по Болонській системі й ви отримаєте по закінченню університету дипломи, які будуть визнаватися в інших країнах світу." Пластикові українські дипломи й справді визнаються за кордоном, але для того, щоб вас зарахували в університет закордоном, потрібно цей диплом ще перекласти на потрібну іноземну мову (так як диплом повністю на українській), за що відповідно треба платити гроші перекладачу, нотаріусу і т.д. Не буду говорити зараз за всі університети України, бо не знаю як те все там працює, буду говорити лише за рідний Політех. Так от, виготовлення мого міжнародного диплому зайняло майже рік і коли звертаєшся в деканат, то отримуєш причини типу "Дєвачькі нашлі ашибкі в пєрєводє і нада єщьо падаждать дапалнітєльную правєрку" або "ми ждьом кагда рєктарат паставіт сваю пєчать". :)

          Звичайно, можна тут сперечатися й давати свої рекомендації, що було б добре, якби кожен факультет мав свої заготовлені шаблони дипломів, які давним-давно були перекладені і все, що залишається зробити, це роздрукувати й поставити печатку університету. Адже якщо мені одному диплом робився рік, то скільки ж робитиметься диплом сотні студентам? З іншого боку можна сказати, що цей міжнародний диплом зараз потрібен не кожному й це не велика проблема, але тоді, будь ласка, не називайте український диплом міжнародним, який повністю на українській мові й має 5-бальну шкалу оцінювання.

       Але саме цікаве розпочинається, коли починаєш читати той міжнародний документ. :) Так, там дійсно є про що почитати (8 сторінок А4), бо навідміну від звичайного українського зразка, тут дуже детально розписані ваші здібності, ваші кредити, ньюанси системи освіти в Україні і взагалі який ви кльовий спеціаліст і скільки всього можете :) Не вистачає лише рекомендацій щодо того, скільки потрібно цьому студенту платити в майбутньому за його супервміння :)

          Відкриваю 2-у сторінку диплому й читаю програмні вимоги моєї програми. Виглядають вони ось так:

            Одразу хочу сказати, що читати всю ту писанину на фотці не обов'язково, лише хочу звернути увагу на останні слова першого пункту: "блок вільного вибору студентів - 29 кредитів ECTS". Цікаво правда? :) З яких це пір український студент має право обирати ті предмети, які йому подобаються (хоч і всього на 29 кредитів), а не ті, які йому сказало вивчити і здати міністерство. Для тих, кому випала нагода почитати цю статтю, і він в той же час не був українським студентом, хочу сказати як студент, що вибору предметів в українських ВНЗ немає, принаймі зараз. Вчиш те, що сказали, а не вивчив і не склав іспит - тебе відраховують з університету, далі армія і т.д..... :)

              Наступна цікава табличка - таблиця відповідності 5-бальної шкали до 100 бальної шкали, тобто ось так виглядає теорія, якою вона повинна бути або якою її нам показують.

         Тепер як все відбувається наспраді. В КПІ оцінка А (або фактично 5-ка) не починається з 90% (чи 90 балів), а починається з 95%, тобто якщо хочеш отримати А - маєш бути між 95% і 100%. Відповідно В - 85-95%, С - 75-85%, D - 65-75% і E - 60-65%. Я, до речі, до цих пір не знаю, чому в КПІ А з 95 балів, коли в більшості українських ВНЗ вона з 90.

           Наступна цікава річ, що знаходиться під цією табличкою виглядає так:

        Цікаве останнє речення "Шкала ЄКТС відображає відносну успішність студента у складі потоку/курсу: А - 10% найбільш успішних студентів, В - наступні 25%, С - наступні 30%, D - наступні 25%, Е - наступні 10%", що я розумію наступним чином - оцінку А мають право отримати лише 10% студентів, яких називають "найбільш успішними" або іншу оцінку відповідно до відсоткового розподілу студентів.

          Тепер як це працює: здача практичних робіт, лабораторних чи курсових - це не базар, на якому вам дають цукерки, а якщо вони закінчились, то вам дають щось інше, чи не літак, в якому 10% летять 1-им класом, всі решта - як пощастить. :) Ні, так не було. За що я завжди любив і поважав КПІ/ФТІ, що тут справедливо тебе оцінювали: знаєш - маєш А, не знаєш - ну сам винен. Особисто на моєму прикладі КПІ/ФТІ було так: якщо всі студенти групи справились з лабою чи курсовою на А, то всі отримують своє А, а фраз типу "Соррі, в нас вже А закінчились, є тільки В, будете брати?" ніколи не було :)

         Інколи складається враження, що НЕ кожен український викладач чи студент розуміє, що таке кредити і за що їх ставлять. Простими словами отримані кредити - це відповідність годин, які студент витратив на даний предмет чи певний вид роботи. Більше годин - більше кредитів, все просто. Не буду вдаватися в подробиці виставлення кредитів за певні предмети, бо складається враження, що більшість із них просто взята зі стелі. Просто хочу порівняти 2 пункти  з диплому "Кваліфікаційна робота бакалавра" - 9 кредитів та один з предметів - 3,5 кредити. А тепер розподіл відведеного часу: 3,5-кредитний предмет мав 1 лекцію (1,5 години) та 1 практичне заняття (1,5 години) на тиждень протягом 1 семестру, в той час коли зокрема на ФТІ розподіл часу для написання диплому був наступний - протягом всього 4-го курсу виділявся повністю 1 день на тиждень для роботи над дипломом. А тепер відповідність 3,5 за семестровий предмет і 9 за диплом? 

І на завершення ще одна цікава "кредитна" штука. Сумарна кількість кредитів в моєму державному дипломі бакалара - 230, в дипломі міжнародного зразка - 247,5. Це я що, для іноземців більше трудився, аніж для України чи що? Чи хтось щось десь як завжди вкрав? :)

       Тут можна сказати "Таааа... яке кому діло до тих кредитів в дипломі? Є папірець та й добре". Насправді в Україні, на жаль, так і є, і багато хто зі студентів не надає тому ніякого значення. Але якщо говорити про те, як все повинно було б бути у відповідності до кредитно-модульної системи в ідеалі, то щоб отримати відповідний ступінь бакалавра чи магістра потрібно набрати певну мінімальну кількість кредитів і кожен студент думає, як йому побудувати своє навчання цікавіше для нього й думає, які предмети брати, а які ні.

       В будь-якому випадку це все просто абсурдні бюрократичні деталі, які інколи в Україні справді доходять до смішного,  а ця стаття можливо допоможе зробити певні висновки. В кінцевому результаті цінуються Ваші знання та вміння, а не папірці з купою лажі, тому вчіться й ставайте розумнішими.